В Україні вчергове вирішили «підігнати» своє законодавство до європейського, прийнявши у першому читанні проєкт Закону «Про ветеринарну медицину і благополуччя тварин». Оновлений Закон має на меті врегулювати діяльність у ветеринарній медицині, навести лад у реєстрації, обігу та застосуванні ветеринарних засобів, контролювати застосування антибіотичних препаратів та відкрити широкі експортні можливості для українських птахівників і тваринників.

Наскільки законопроект у дійсності вирішить всі ці питання, а також про його плюси і недоліки, які слід врахувати при підготовці до другого читання, дізнавався «Бізнес».

Гуманність понад усе

Проєктом Закону передбачається гуманне поводження з сільськогосподарськими тваринами і птицею, висуваються вимоги до умов їх утримання. Відповідно до прописаних норм (швидше за все вони міститимуться у підзаконних актах), кожен корівник має бути обладнано вигульними майданчиками, повинні бути індивідуальні бокси для утримання телят, більше ніякого прив’язного утримання великої рогатої худоби. Щодо вимог до свиноферм – щілинна підлога, індивідуальне утримання кожної свиноматки, збільшення площі в розрахунку на голову свині, обов’язкові системи вентиляції і кондиціонування повітря тощо. У птахівництві так само збільшення площі на голову, використання тільки удосконалених кліток при утриманні курей-несучок зі значним збільшенням площі на кожну особину.

Усі ці нововведення доведеться враховувати, особливо тим підприємствам, котрі мають на меті розпочати, або продовжувати експорт продукції тваринництва і птахівництва на ринки країн ЄС.

«Ми, як виробники курятини, тільки за новий Закон, адже вже давно експортуємо свою курятину до різних країн світу. І ми вже дуже давно інвестуємо і у благополуччя нашої птиці, і у її здоров’я. Тому для таких підприємств, як наше, норми нового Закону не стануть суттєвою проблемою. Теж саме стосується і деяких інших великих виробників курятини. Інша справа середні та невеликі виробництва, або ті, які свого часу з якихось причин не інвестували у власне виробництво, в тому числі і великі виробники. Їм тепер доведеться вкладати суттєві кошти у переоснащення, у організацію належного утримання птиці. Адже обладнання на більшості з них застаріле, часто ще радянського зразку», – коментує Аліна Сич, директор «Володимир-Волинська птахофабрика».

Треба сказати, що у країнах ЄС перехід на впровадження таких стандартів тривав близько 10 років та ще й при значній фінансовій підтримці з боку урядів країн-членів.

В Україні на подібний крок з боку держави розраховувати не варто. Хоча за попередніми підрахунками експертів, покращення умов благополуччя тварин і птиці виллються аграріям-тваринникам у чимале фінансове неблагополуччя.

«Ціна птахомісця сьогодні орієнтовно знаходиться в межах 7-8 євро. Зменшення щільності посадки птиці у пташнику призведе до збільшення такої ціни до 9-10 євро і додаткових інвестицій у виробничі потужності біля 6,6 млрд грн. Це що стосується інвестицій у галузь птахівництва.

За умов імплементації пропонованих вимог у свинарстві, то проведення переобладнання свинарників коштуватиме близько 1 тис. доларів на свиноматку. Тобто для переорієнтації на нові стандарти благополуччя тварин галузь свинарства має залучити близько 450 млн. євро інвестицій.

Середня ціна 1 скотомісця на молочно-товарній фермі становить орієнтовно 10-20 тис. грн. Отож, інвестиції для ферми на 500 корів сягнуть 50-90 тис. євро», – підкреслює Ігор Присяжнюк, експерт аграрних ринків.   

Антибіотик стоп

Наразі активно обговорюється поняття антибіотикорезистентності і тих заходів, які будуть вже найближчим часом застосовувати наші виробники, щоб відповідати світовим вимогам та стандартам до продукції, котру вони виробляють, а тим більше хочуть експортувати на зовнішні ринки. І це стосується експорту не тільки до країн Європейського Союзу, бо точно такі ж вимоги на сьогодні висуває Китай, США, Канада та ряд інших країн, з якими у нас діє зона вільної торгівлі.

Отож, проектом Закону України «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» передбачено певні обмеження щодо безконтрольного застосування протимікробних препаратів і впроваджуються норми для обгрунтованого, раціонального застосування таких препаратів.

«Насправді, відмовитися від профілактичного використання антибіотиків складно, особливо в умовах наших господарств, де більшість власників не хотіло інвестувати у систему біобезпеки, належні умови для утримання тварин. В Україні тваринництво (крім птахівництва, де ситуація значно краща) завжди було соціальним проектом, котрий дозволяв власнику агропідприємства налагоджувати відносини із пайовиками та схиляти їх на свій бік, беручи на роботу до себе на коров’ячу чи на свиноферму. Але зараз, коли відкритий ринок землі і вже ніхто не буде задобрювати пайовика, щоб той дав в оренду землю конкретному господарству, більшість тваринницьких господарств або схаменеться і почне вкладати кошти у тваринництво, або просто зійде з дистанції», – міркує Петро Титарчук, директор «Надія-10».

Країни ЄС вже давно говорять про благополуччя тварин, своїх виробників змушують дотримуватися норм безпеки навколишнього середовища, у Європі щорічно зменшується кількість великих підприємств саме через їх негативний вплив на навколишнє середовище, ще з 2006 року діє заборона на використання антибіотиків з профілактичною метою у годівлі сільськогосподарських тварин. В Україні ж досі антибіотики застосовують там, де можна обійтися і без них. І навіть якщо у Європі ці вимоги не такі вже й жорсткі для своїх виробників, то для іноземних експортерів ця вимога є першочерговою, що підтверджують українські компанії, котрі продають свою продукції на ринках ЄС.

«Сьогодні у нас в країні практично ніхто не вирощує свиней чи птицю без кормових антибіотиків. Якщо у всьому світі мастит у корів лікують антибіотиками другого ряду, то в Україні антибіотиками – четвертого цефалоспорінового ряду. Бо у нас простіше дати сильний антибіотик, ніж займатися біобезпекою, санітарією, профілактикою. І це питання безвідповідальності продавців цих засобів і самих же господарників. А цей закон нарешті поставить крапку у безконтрольному застосуванні антибіотиків», – коментує Ігор Присяжнюк.

Крім застосування антибіотиків в українських тваринницьких господарствах, при вирощуванні свиней, птиці, корів недотримуються періоду каренції, тобто термінів виведення антибіотиків з організму тварин і птиці. Тож молоко із залишками протимікробних засобів потрапляє на молокопереробні заводи, а відтак на стіл споживачам. Це ж саме стосується і будь-якого м’яса.

У світі немає аналогу українському «ноу-хау» – застосуванню для лікування тварин активно діючої речовини (субстанція, АФІ) без використання лікарської форми. У нас досить часто 100% чистий антибіотик використовують для лікування і профілактики хвороб тварин і птиці у промислових масштабах. Тобто якщо для досягнення терапевтичного ефекту необхідно 5-20% діючої речовини, то використання чистої діючої речовини – у 10-20 разів діє сильніше, ніж це необхідно для досягнення терапевтичного ефекту. Це негативно впливає на якість тваринницької продукції, а найголовніше – на здоров’я людей та навколишнє середовище і екологічну безпеку країни. Застосування таких методів лікування тварин призводить до селекції надзвичайно стійких до лікарських засобів штамів мікроорганізмів. Це несе в собі велику загрозу здоров’ю людей.

А відповідно до норм Закону про ветеринарну медицину, буде введено обмеження на купівлю та використання антибіотиків у тваринництві. Крім того, антибіотики для лікування с.г. тварин і птиці можна буде придбати тільки за рецептом, який видати може виключно ліцензований лікар ветеринарної медицини.

Реєстрація препаратів: в чому складність?

Закон чітко прописує процедуру реєстрації ветеринарних препаратів. Поміж іншого це дозволить також і впорядкувати використання протимікробних засобів.

Адаптується законодавство до норм ЄС у реєстрації ветеринарних препаратів – як хіміотерапевтичних, так і біологічних. Проте, тут з’являється багато незадоволених, які критикують закон. Дійсно, у цьому плані він стає більш жорстким. Всі імпортери, які продають препарати, зареєстровані на території України, тепер матимуть і офіційне представництво, яке зобов’язане контролювати якість препаратів та відповідати за порушення українського законодавства. Досі у них були тільки внутрішні дистриб’ютори. У випадку серйозних проблем з препаратами ті просто зникали з ринку.

Крім того, якщо у старому Законі не підлягали обов’язковій реєстрації препарати, котрі змінили свою рецептуру, то новий Закон змушує реєструвати і їх.

«Впровадження настільки жорстких нормативних вимог при реєстрації препаратів для легальних виробників і, в той самий час, відсутність державного контролю тіньового обігу ветеринарних препаратів на ринку призведуть до втрати конкурентоспроможності якісних препаратів від легальних виробників перед «тіньовими» препаратами невідомої якості. Це призведе до ще більшого розвитку та збагачення представників «тіньового» ринку та зменшення обсягів виробництва якісних препаратів легальними компаніями. Крім того, цей Закон гальмуватиме усю вітчизняну галузь з виробництва ветпрепаратів», – зауважує Валерій Скрипник, генеральний директор Асоціації виробників і дистриб’юторів ветеринарних препаратів та кормових добавок.

На сьогодні об’єм ветеринарних препаратів «сумнівної якості» у деяких компаній сягає 60%-70% за асортиментом від загального обсягу. Це препарати вітчизняного походження, але не зареєстровані в Україні, фальсифіковані та контрабандні. За даними Державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів і кормових добавок, дослідження лише мережі Інтернет-аптек ринку ветеринарних препаратів виявили у 2019 році більше ніж 400 найменувань не зареєстрованих препаратів, з яких 60% – вітчизняного виробництва і 40% – закордонного. У першому кварталі 2020 року виявлено 106 найменувань не зареєстрованих препаратів, з яких 71% – вітчизняного виробництва і 29% – закордонного. Тіньовий обіг фальсифікованих і контрабандних ветеринарних препаратів і кормів для тварин сягає сотень мільйонів гривень.

Однак навіть наявність тіньового ринку ветпрепаратів не повинна позбавляти легальних виробників та продавців від відповідальності.

«Насправді вся складність норм проєкту нового Закону про ветеринарну медицину у частині реєстрації полягає у тому, що це велике фінансове навантаження для компаній, у котрих широкий асортимент ветзасобів. Тож цей закон змусить переглянути продуктову лінійку та зменшити її з метою мінімізації фінансових затрат на реєстрацію кожного ветеринарного засобу. Крім того, у проєкті нового Закону жорсткі вимоги і щодо виробництва ветеринарних засобів: жорстке дотримання технології, клінічні дослідження, сертифіковане обладнання для виробництва тощо. Іншими словами ці вимоги та норми значно здорожчать собівартість для легальних виробників, які будуть змушені підняти ціни на свої ветзасоби та враз перестануть бути конкурентними по відношенню до нелегальних продавців, яким надаватиме перевагу український аграрій-тваринник, який так само буде потерпати через зайве фінансове навантаження через вимоги Закону у частині благополуччя тварин», – пояснює Василь Яриш, компанія «Бравофарма».   

А далі що?

Як би там не було, усі згодні, що проект Закону про ветмедицину і благополуччя тварин хоч і не досконалий, але дуже потрібний і дієвий. А для того, аби тваринники адаптуватися до нових умов роботи, передбачено перехідні періоди. Наразі було вирішено, що перехідний період буде тривати до 2026 року. Однак та продукція, котра експортується до країн ЄС повинна відповідати вимогам і ця норма починає діяти вже з наступного 2021 року. І про це потрібно пам’ятати. Бо регламент ЄС, який встановлює отакі обмежувальні заходи для третіх країн починається із січня 2021 року.

Що потрібно від держави? Насамперед ні в кого сьогодні немає чіткого розуміння, які перехідні документи потрібно розробити, які перехідні періоди є, щоб підготувати належним чином інспекторів, котрі могли б підтвердити відповідність вимогам ЄС та інших країн нашої продукції. Треба розуміти, скільки це коштуватиме для галузі та зрозуміти, чи має наша держава бажання підтримати українських виробників у цих перебудовах. Наприклад, ЄС дуже підтримував своїх виробників, особливо у тій частині, що стосувалося якихось організаційних перелаштувань та фінансових затрат на них. А саме: перебудова приміщень відповідно до вимог благополуччя сільськогосподарських тварин і птиці, наявність щілинної підлоги у свинарниках, спеціальні освітлення і вентиляція тощо.

На все про все в українських аграріїв-тваринників у запасі є цілих два роки, доки Закон не набуде чинності з моменту його затвердження. Однак для тих, хто планує здійснювати експорт цих двох років немає. Як, власне, і грошей.

«На сьогодні фактично 98% обладнання, яке використовується на українських фермах, не відповідає європейським вимогам. Вказане обладнання не може бути частково модернізоване, воно повністю потребує демонтажу і заміни на нові комплекти. А це додаткові витрати і кошти, яких у виробників агропродукції немає», – стверджує Віталій Башинський, національний координатор проекта Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO).

Однак, якщо нові вимоги запрацюють, то на деякі тваринницькі підприємства у найближчому майбутньому очікують складні часи. Хоча насправді стандартизовані європейські норми відкриють виробникам шлях на нові ринку збуту продукції. І в чергове така ситуація нагадає українському аграрію, що обігові кошти слід витрачати насамперед на модернізацію та оптимізацію того, що приносить прибуток – власних господарств. Адже якби свого часу українські птахівники чи свинарі вкладали кошти не в нові автівки, то зараз не мали б жодних проблем.