Петро Євич, власник ТОВ «Агро Рось», Черкаська обл.

Аграрна галузь переживає турбулентні часи. На фоні збільшення виплат за оренду паїв до 12% і навіть вище, відмінено пільги по ПДВ, посилився тиск з боку правоохоронних та численних контролюючих служб. Підняли свою активність і «громадські» активісти, які в одному з районів перекрили дорогу, щоб не можна було возити збіжжя, бо автомобілі створюють шум на вулицях у вечірній час.

В селі Тарасівка було виведено більше 5% всього масиву земельних угідь тому, що там землі культурної спадщини. Попри те, що земля рівна, оброблялась скільки люди пам’ятають. На наші неодноразові звернення про те, що потрібно провести дослідження цих земель, що підприємство надасть навіть необхідну допомогу фахівцям в розкопках, відповіді від Міністерства культури ми так і не отримали, хоча звертались не один раз. Стіна.

Середні та невеликі аграрні підприємства не впевнені в завтрашньому дні. До їхньої думки «верхи» прислухаються дуже неохоче.

З одного боку ми розуміємо, що стримувати далі ринок землі не можна. Дуже вже швидко нові керманичі цю справу проведуть. Але з іншого – не бачимо ніякого порядку, який би мав бути перед запуском цього ринку. Хто сьогодні розуміє, якою буде вартість землі? Ніхто цього не розуміє. Де взяти гроші на придбання чорнозему? Це ще одне із питань без відповіді.

Чи зможу я, як середній агропідприємець, розраховувати, що викуплю у пайовиків землі, які орендував у них весь цей час? Я не маю відповіді на це питання. Бо за проектом нашого законодавства ніби орендар і має право першочергової покупки, але якщо він не домовиться щодо ціни, то таке право у нього відразу ж анулюється. На мою думку, ціна за гектар стартуватиме від 1000-2000 тисяч доларів. Наразі я веду перемовини із нашими пайовиками, щоб вони не поспішали продавати землю. Але я розумію зараз тільки одне: що будь-який пайовик продасть свій пай тому, хто заплатить більше.               Не важливо, що всі ці непрості роки такими підприємствами, як моє утримувались і продовжують утримуватись медицина, освіта, якоюсь мірою культура за кошти підприємства, здійснюється ремонт дороги, ремонтуються школи і садочки, церкви, будинки культури. Можеш обіцяти пайовикам працевлаштування на своєму підприємстві, але більшості це не потрібно. Дехто отримує гроші за продаж землі і на цьому все. Хтось їх віддасть дітям, хтось використає на свій розсуд.

Ситуація така, що працювати в сільському господарстві стало дуже складно. Зараз обвалилася ціна на сільськогосподарські культури. Я впевнений, що це також навмисно робиться великими аграрними гравцями, щоб середні та невеликі фермери не змогли  виконати свої кредитні зобов’язання перед банками. А відтак не мали оборотних коштів, в томі числі грошей на придбання землі.

Ріпак і соняшник продати за кордон стало вкрай складно, бо на сьогодні впроваджено поправки до податкового кодексу, згідно яких збільшилося експортне мито, якщо ти працюєш через посередників. А от якщо працюєш на пряму із зовнішніми ринками, то тоді податку такого не буде. Але ж так працювати можуть тільки великі агрохолдинги.

Щодо новини останнього часу: ліцензії на зберігання пального аграріями. Я вважаю, що це була відверта дурня ще з самого початку. Бо це був спосіб змусити аграрних виробників платити за послуги заправок. Це монополістичний підхід, котрий стоїть виключно на боці постачальників пального. Є чутки, що вартість такої ліцензії становить від 500 тисяч до 1 млн. гривень. Чи знайде середній фермер, за ситуації, яка складається останнім часом, кошти ще й на це? Думаю, ні. Крім того, треба ж ще зібрати та подати усі документи на право власності чи користування землею, де знаходяться паливні склади. Тим більше, що більшість аграріїв так і не подали усього пакету документів, а відтак не змогли оформити таку ліцензію.

Для чого усе це робиться? Якщо для контролю пального, то аграрій і без придбання ліцензії може просто декларувати у фіскальній службі наявність у нього в господарстві залишків пального і їх кількості. Якщо це спроба вивезти із тіні, тих, хто працює в ній, то це нереально буде зробити ні через ліцензії, ні через декларування. Бо той хто працював у тіні, продовжуватиме так же працювати. А за все заплатить, як і завжди у нас, добропорядний та чесний аграрій. От тільки платити йому зараз немає чим. Складні часи настали. Тож нам лишається тільки чекати, що буде далі.