Як нагнати корові за рахунок годівлі жир й енергію так, щоб не вбити тварину передчасно?

 Євгеній Орлов, спеціаліст з годівлі ВРХ

Корова, котра отелилася, це як жінка: потребує підвищеної уваги, й відмінної годівлі. Це пов’язано з тим, що тварина починає лактувати, відповідно витрачати досить багато жирів та енергії з молоком. А особливо, якщо мова йде про високопродуктивних тварин. Чому так? У корів наприкінці тільності інтенсивно росте плід й сама матка збільшується у об’ємі. Рубець, що знаходиться поряд в результаті зменшується, тварина стає менше споживати корму. А одразу після отелення передшлунки не здатні швидко набрати максимальний об’єм і тому корови в перші місяці лактації неспроможні фізично спожити велику кількість корму. А відповідно, тварина не може швидко й безболісно вдовольнити потребу організму в енергії.

Крім того, в цей же період витрачається величезна кількість енергії на відновлення організму після важкого отелення та на утворення молока. Коли втрати енергії більші ніж споживаються з кормом, виникає негативний енергетичний баланс, що призводить до використання внутрішніх запасів, що призводить до погіршення здоров’я молочних корів. Найбільш чутливі високопродуктивні корови, вони швидко втрачають вагу. Організм виснажується, утворюються токсичні продукти розпаду внутрішнього жиру, вражаються життєво важливі внутрішні органи (печінка, нирки, яєчники, залози внутрішньої секреції, тощо). Тварина втрачає апетит, знижується молочна продуктивність, відтворна здатність. У важких випадках тварину вибраковують і навіть можлива загибель.

Як швидко відновити енергетичний баланс?

Найпростіший спосіб відновлення енергетичного балансу у корів, що отелилися це, звісно, банальне згодовування тваринам великої кількості концентратів та меляси. Саме з цієї причини спеціалісти молочно-товарних комплексів починають вводити до раціону максимальну кількість зернових, особливо кукурудзи. Тим більше, що це відносно недорогий варіант насичення організму корови, котра отелилася, енергією. Але це не найкращий варіант, бо, як відомо, захоплення концентратами призводить до надлишку утворення молочної кислоти в рубці (тобто виникає ацидоз), що різко знижує рН середовища в кислу сторону. Мікрофлора рубця, що допомагає у перетравленні грубого корму гине. Як результат, зниження споживання корму, що призводить до зниження молочної продуктивності та вмісту жиру в молоці. То де ж вихід?

Яка роль жирів у раціоні корови?

Коли в раціоні вже просто немає куди вводити зернові, бо їх там уже й так максимум, зоотехніки починають додавати до раціону сухий жир. Адже жири володіють майже в два рази вищою енергетичною цінністю в порівнянні зі звичайними типами кормів, а вміст у них сумарної енергії, що витрачається на виробництво молока, вчетверо перевищує стандартні значення для звичайних кормів.

Вміст жирів в природних кормах не перевищує 30 г/кг сухої маси. Більша частина рослинних ліпідів відноситься до галактоліпідів, однак при додаванні до раціону жирів, особливо з високим вмістом ненасичених жирних кислот (олеїнова, лінолева, ліноленова, арахідонова та ін.), в кількостях більше 40 г/кг сухої маси у корів можуть виникати проблеми з травленням. У звичайних умовах (якщо вміст жирів у раціоні не перевищує 30 г/кг сухої маси) ефірні зв’язки в три гліцеридах швидко гідролізуються під дією бактеріальних ліпаз. Після гідролізу ефірних звязків, тобто поділ на жирні кислоти і гліцерин, жирні кислоти піддаються гідрогенізації (насичення атомами водню), для зниження їх токсичності. Інгібуюча властивість ненасичених кислот по відношенню до рубцевих мікроорганізмів пояснюється їх великою поверхневою активністю. Так довго ланцюгові ненасичені жирні кислоти мають на клітинну стінку бактерій детергеноподібну дію, що може призводити до її руйнування. З іншого боку, атоми водню, які йдуть на гідрогенізацію ненасичених кислот, можуть використовуватися для інших метаболічних процесів, наприклад, при утворенні пропіонової кислоти. Крім гідрогенізації в рубці відбувається редуктивна модифікація ненасичених кислот – перехід з цист-форм, характерних для кормових ліпідів, в трансформи, характерні для ліпідів рубцевого вмісту. Процеси гідрогенізації і редуктивної модифікації супроводжуються інгібуючими властивостями по відношенню до рубцевих мікроорганізмів. Отже, мікроорганізми рубця не здатні засвоювати великі кількості ненасичених жирів. Жир надає також і фізичний вплив на процеси перетравлення клітковини в рубці, бо він обволакує частинки клітковини, роблячи їх недоступними для перетравлення мікроорганізмами.

На «захищеному» жирі життя корови довше?

Так, довше. «Захищений» жир захищає рубець від негативного впливу, бо фізично цей жир перетравлюється у тонкому кишечнику під дією ферментів. При використанні «захищених» жирів збільшується всмоктування жирних кислот у тонкому кишечнику.
Захист рубця може бути наступним: 1) природній (в якості корму обсмажених насіння сої, повільно перетравлюється оболонка насіння знижує швидкість виділення жирів з них); 2) хімічний (з допомогою використання покриттів, на основі обробленої формальдегідом казеїну або шляхом перетворення вільних жирних кислот у їх кальцієві солі); 3) фізичний (шляхом фракціонування жирних кислот – переважно пальмітинової (С-16) – з високою точкою плавлення і малим розміром частинок).

Зараз формальдегідна обробка не застосовується, оскільки було виявлено, що це призводить до утворення канцерогенів. Ще однією проблемою є реакція в рубці довголанцюгових жирних кислот з сполуками кальцію і магнію, що призводить до утворення мила. Ця реакція знижує токсичність жирних кислот, але вона також знижує кількість засвоюваних мінеральних речовин і перешкоджає правильному прикріплення мікроорганізмів до волокон клітковини, тим самим порушуючи її перетравлення.
Таким чином, з точки зору енергетичної цінності, фракційні жирні кислоти володіють більшою підсумковою цінністю порівняно з цільними насінням олійних культур та хімічно модифікованими кормами. Також кальцієві солі жирних кислот під дією змінної кислотності середовища рубця (хвилі ацидозу – високої частки споживання концентратів), піддаються більш високому розщепленню.

У рубці жир гідролізується до гліцерину і жирних кислот. З допомогою бактерій відбувається гідрогенізація ненасичених кислот. Далі вже насичені, переважно коротколанцюгові, кислоти всмоктуються в кров і по ворітній вені потрапляють у печінку, де синтезуються в тригліцериди. Довголанцюгові насичені жирні кислоти, що всмоктуються клітинами слизової оболонки в тонкому відділі кишечнику, де частково синтезуються у тригліцериди, синтез іншої частини специфічних жирів відбувається в печінці. Значна частина насичених кислот, через лімфу потрапляють у загальну циркуляцію крові і доходять до молочної залози, де безпосередньо включається в молочний жир. Недоліком кальцинованого жиру є більш висока норма вводу жиру для отримання певної дози енергії, при чому в зв’язку з неприємним мильним запахом знижується споживання корму і як результат знижується споживання всього раціону. Перед отелом коровам обмежують рівень кальцію в раціоні. Отже кальцинований жир не згодовують в даний період.

А як щодо фракційного «захищеного» жиру?

Фракційний захищений жир – продукт фізичного фракційного очищення пальмової олії. Іншими словами, це пальмова олія, з якого прибрані ненасичені жирні кислоти. Відповідно в ньому дуже висока частка насичених довголанцюгових жирних кислот, завдяки чому цей продукт залишається стабільним в рубці жуйних тварин. Крім того, насичені жирні кислоти, всмоктуючись у тонкому відділі кишечника, через кров поступають в молочну залозу, минаючи печінку знижуючи навантаження на такий важливий орган для високоудійних корів на першій стадії лактації. Захищений жир, включений в раціон, покращить продуктивність та здоров’я тварини при наступних умовах:

– загальний вміст жиру в раціоні з урахуванням захищеного не перевищує 60 г/кг сухих речовин;

– під час першої половини лактації, особливо періоду роздою, коли у корів в переважній більшості спостерігається негативний енергетичний баланс;

– впрожовж періоду неблагополучних умов навколишнього середовища (висока температура, холод) або інші періоди, коли рівень споживання кормів меньше оптимального;

– коли раціон має достатньо високий рівень засвоєного протеїну для додаткового виробництва молока.

Який жир краще?

Якісний захищений жир сухий сипучий порошок, можлива форма пластівців, гранул. Легко змішується в комбікормі без запаху та смаку.

Вигода від захищеного жиру:

– дуже висока концентрація обмінної енергії – 38 МДЖ/кг, тому рівні потреб згодовування достатньо низькі до 500 г/гол/добу;

– продукт захищений для мікрофлори рубця (відсутній негативний вплив на перетравлення клітковини, не змінює рН рубця);

– висока перетравність (не потребує кислотного чи ферментного розщеплення перед всмоктуванням в кишечник);

– допомагає утримувати вгодованість та функцію відтворення під час стресу;

– високий рівень пальмітинової кислоти – найбільш важливого компонента для ефективної лактації та вмісту жиру в молоці;

– виготовлений із жиру на 100% рослинного походження. Надійний та вільний від захворювань;

– легко змішується з іншими компонентами корму та добре зберігається.

А як щодо економіки?

Питання вартості та собівартості такого раціону (із захищеним жиром) найболючіше для кожного фермера. Адже 100 г захищеного жиру коштує 4,5 грн, що дорівнює за своєю енергетичною цінністю 500 г кукурудзи, яка на сьогодні коштує 2 грн. Тому фермери часто віддають перевагу саме зерновим. Або ж в крайньому випадку – купівлі звичайних жирів. Але при тому, що витрати будуть не високими, користі від зернових чи жирів буде мало, а от негативний вплив на здоров’я тварини – колосальний. А оскільки кожен фермер розуміє, що високопродуктивну корову краще дорожче годувати, але довше використовувати, то питання того, чи краще витратитися на купівлю захищених жирів якось відпадає само собою. Бо таки варто!

Ганна Качур, головний ветлікар СТОВ «Дніпро» (Херсонська обл.)

В окремих господарствах погану якість силосу, сінажу і сіна намагаються компенсувати, додаючи в раціон велику кількість концентратів. Але так врятувати становище можна лише ненадовго. Це палка з двох кінців, бо з одного боку ти ніби й наганяєш енергію корові, а з іншого – це призводить до того, що активність бактерій, що беруть участь у перетравлюванні клітковини, пригнічується. Тобто іншими словами, зменшується споживання кормів, надоїв та вмісту жиру в молоці. А це вже прямі збитки. Але не було б щастя, якби нещастя не допомогло. У світі придумали й давно та успішно користуються так званими «захищеними жирами».

Додавання в раціон «захищених» жирів суттєво підвищує його енергетичну поживність при незначному збільшенні обсягу. Це також дає можливість скоротити в раціоні частку легкоперетравних вуглеводів і, відповідно, зменшити ризик виникнення ацидозу. Роль таких жирів не тільки в їх енергетичній функції. Вони забезпечують надходження в організм жиророзчинних вітамінів і є структурними компонентами клітин.

«Захищений» жир, аналогічно «захищеному» білку, проходить через рубець тварини транзитом і засвоюється в кишечнику. Він має більшу енергетичну цінність (близько 37 МДж/кг) і дає змогу зменшити частку концентратів у раціоні худоби. Використовують його зазвичай за два тижні до отелення й упродовж перших 100 днів лактації. Норма даванки ― 350-600 г на голову. Щодня, залежно від продуктивності.

Як свідчить досвід провідних господарств, використання «захищених» жирів у раціоні лактуючих корів у два-три рази збільшує надходження енергії, порівняно з застосуванням вуглеводів. Це, у свою чергу, підвищує денну молочну продуктивність до 4 л молока на корову. При цьому тварини менше втрачають у вазі, меншим стає ризик виникнення кетозу та поліпшується здатність до відтворення.