Евгенія Бондарь, юрист: Огляд Закону України “Про безпечність та гігієну кормів”

“Сначала себе, потом другим”, Николай Кмить, молочная ферма Прикарпатья “Мукко”
15.01.2020
Евгения Бондарь, юрист: Подробно про Закон Украины “О безопасности и гигиене кормов”
20.01.2020

Евгенія Бондарь, юрист: Огляд Закону України “Про безпечність та гігієну кормів”

19 січня 2020 року набув чинності Закон України “Про безпечність та гігієну кормів” (№ 2264-VIII від 21.12.2017 р). Беручи до уваги активну співпрацю з країнами ЄС та стрімкий розвиток агропромислової інтеграції, зазначений Закон є довгоочікуваною необхідністю для аграрного сектору України, який має на меті врегулювати, розкласти все по полицям, зробити прозорими та безпечними умови ведення бізнесу як в середині країни, так і за її межами.

Статтею 2 ЗУ № 2264-VIII визначено перелік нормативно-правових актів що формують законодавство про корми в цілому, серед них —  Конституція України (як завжди), ЗУ “Про ветеринарну медицину”, ЗУ Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин”. Отже, підприємство що в своїй господарській діяльності активно співпрацює з ринком кормів,  повинно постійно керуватися даними законодавчими актами, і відстежувати зміни та нововведення. Оператори ринку будуть зобов’язані розробляти, запроваджувати та використовувати постійно діючі процедури, засновані на принципах системи аналізу небезпечних чинників і контролю у критичних точках (НАССР). Отже, якщо господар годує своїх корів тільки сіном-соломою-травою, то це ще нічого. Інша річ, якщо господар вирішить здійснити глибоку переробку цих кормів, додавши якийсь премікс чи вітамінно-мінеральну добавку. У такому разі треба буде при виробництві такого корму враховувати вимоги НАССР.

Щойно Закон України «Про безпечність і гігієну кормів» набуде чинності, вимоги щодо забезпечення простежуваності кормів на всіх стадіях їх виробництва й обігу для операторів цього ринку стануть обов’язковими. Це означає, що кожен із них повинен бути спроможним установити інших операторів ринку, які постачають йому складові корму, матеріали, що контактують із ним, а також допоміжні засоби для переробки кормів. Кожному з тих, кого це стосується, потрібно буде запровадити систему документообігу (для зберігання інформації), за допомогою якої можна буде встановити постачальника й отримувача будь-якої партії кормів, а також бути готовим надати цю інформацію за запитом Держпродспоживслужби. В новому законі застосовуватиметься диференційований підхід. Експлуатаційний дозвіл видаватиметься на потужності, де здійснюється виробництво та/або обіг деяких видів кормових добавок, преміксів і кормових сумішей (із використанням окремих кормових добавок). Натомість потужності, де такі кормові добавки не використовують, підлягатимуть лише державній реєстрації за повідомним принципом. Підприємству не потрібний буде експлуатаційний дозвіл і, відповідно, інспектування — достатньо заповнити й надіслати до компетентного органу форму встановленого зразка, вказавши в ній потужності, що використовуються для виробництва корму. А ті підприємства, що не мають власного виробництва кормів й не реалізують їх, наприклад, свиноферма, що просто купує їх уже готовими, взагалі не зобов’язані будуть отримувати експлуатаційні дозволи й реєструвати відповідні потужності.

Якщо нині згідно з чинним законодавством держреєстрації підлягають усі кормові добавки, премікси й готові корми, то новий закон передбачає держреєстрацію лише кормових добавок. Відтак практика реєстрації кожного готового корму має піти в минуле. До того ж новий закон дозволить будь-якому оператору ринку здійснювати виробництво й обіг зареєстрованої кормової добавки незалежно від того, за чиїм зверненням така добавка була зареєстрована (для порівняння: нині одну й ту саму добавку реєструє кожна особа, що здійснює її виробництво чи обіг). Щоправда, таке спрощення стосуватиметься лише трьох категорій кормових добавок: технологічних, сенсорних і поживних. Реєстрація кормової добавки буде чинною протягом 10 років (нині 5). Тобто після того, як за зверненням однієї особи добавка була зареєстрована, будь-яка особа зможе її виробляти, реалізовувати й використовувати протягом наступних 10 років.  Дослідивши Закон №2264-VIII, можна стверджувати, що Законодавець поставив акцент та найбільше намагався привернути увагу саме до врегулювання проблеми маркування.  А ось друге місце, з огляду по кількості приділеної уваги, можна розділити між гігієнічними вимогами до субʼєктів ринку кормів (операторів ринку), які здійснюють первинне виробництво кормів (в тому числі до потужностей, персоналу, умов зберігання, контролю замірів якості, ведення журналів та ін.), та державному регулюванню виробництва та обігу кормів.

Так, твердження про властивості кормових матеріалів та кормових сумішей, які вказуються в їх маркуванні, повинні будуть мати наукове обґрунтування. Більше того, оператор ринку, відповідальний за маркування, буде зобов’язаний надавати таке наукове обґрунтування на запит Держпродспоживслужби. Іншими словами, писати в маркуванні все, що заманеться (аби ліпше продавалося), не вийде.

Тішить той факт, що Закон досить розгорнуто надає методичні рекомендації та додатково підкреслює обовʼязковість застосування операторами ринку постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), які вводились в АПК поступово, протягом  трьох років, починаючи з вересня 2017 року, відповідно до ЗУ “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”.

Хоча загалом процедура державної реєстрації кормових добавок за новим законом мало чим відрізняється від сучасної, на одну суттєву відмінність слід усе ж таки звернути увагу. Йдеться про так званий спрощений порядок, що має застосовуватися до кормових добавок, які вже дозволені в інших країнах або інтеграційних об’єднаннях країн (скажімо, в Євросоюзі). Такий порядок має застосовуватися за умови визнан ня системи реєстрації кормових добавок у відповідних країнах або інтеграційних об’єднаннях еквівалентною українській системі реєстрації. Суть спрощеного підходу до реєстрації кормових добавок полягає в тому, що замість проведення власного наукового оцінювання безпечності та ефективності кормової добавки, в Україні визнаватимуться результати відповідного наукового оцінювання, проведеного в інших країнах. Це має заощадити час і кошти для бізнесу, порівнюючи з реєстрацією за загальною процедурою.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що Закон “Про безпечність та гігієну кормів” є безперечно системним документом, вкрай необхідним для АПК України, однак наскільки він буде дієвим і дійсно працюючим в реальному житті і в наших умовах – потрібно розбиратись більш детально і, швидше за все, на власному досвіді.

 

 

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *